Як пишуть незрячі люди? Історія та сучасні способи

Як пише незряча людина?

Незрячі люди користуються шрифтом Брайля, названим на честь його творця Луї Брайля. Він розробив цю систему, коли йому було лише 15 років. Шрифт Брайля було представлено в 1829 році, а першу книжку, надруковану ним, видали через вісім років. Цікаво, що вона розповідала про історію Франції.

В основі шрифту Брайля — 6 рельєфних крапок, різні комбінації яких позначають літери.

Щоб писати на папері, незрячі люди використовують брайлеві друкарські машинки, зокрема Perkins, Eurotype і TatraPoint. Для цього потрібен папір, товщий і жорсткіший за звичайний.

А як незрячі люди користуються інтернетом? Їм допомагають програми зчитування з екрана — програмне забезпечення, що перетворює текст на синтезоване мовлення. Серед найвідоміших рішень — безплатна NVDA та платна JAWS. Завдяки таким програмам незрячі люди можуть працювати за комп’ютером, писати тексти й опановувати різні професії.

Такі цифрові рішення розвиваються приблизно з 2000 року. Їхній стрімкий розвиток сприяв становленню тифлоінформатики — галузі, що займається розробкою обладнання та програмного забезпечення для людей із порушеннями зору.

Попри простоту й широке застосування, шрифт Брайля має і недоліки. Насамперед надрукований ним текст займає значно більше місця: наприклад, популярна серія книжок про Гаррі Поттера в такому форматі налічує 36 томів замість 7 друкованих. Крім того, через високу вартість друку й невеликі наклади такі книжки коштують значно дорожче.

Як незрячі люди писали раніше?

Давніші способи були значно менш зручними. Спочатку форму літер намагалися відтворювати з різних матеріалів: дерева, повсті або шматочків дроту. Проте це не давало незрячим людям змоги самостійно писати тексти.

Однак тепер складнощі виникали з читанням: написи на воску швидко стиралися. Наступним задумом стало вузликове письмо. Воно давало змогу і писати, і читати за допомогою вузлів на мотузці: значення мали їхній розмір, кількість і відстань між ними. Проте, як неважко здогадатися, передавати інформацію таким способом було надзвичайно повільно.

Зрештою широкого застосування набув шрифт Луї Брайля. Ідею для нього він запозичив із військової справи: рельєфно-крапкове письмо ґрунтувалося на системі зв’язку французької армії, яка давала змогу передавати накази в темряві, не промовляючи їх уголос. Головна відмінність полягала в тому, що військова система використовувала 12 рельєфних крапок замість 6. Луї спростив її, а згодом доповнив математичними й музичними позначеннями.